2 березня у Вознесенському районі встановлено Днем вшанування пам’яті захисників, загиблих внаслідок збройної агресії рф проти України.
Сьгодні на нашій землі іде війна, стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль, грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в землях і містах, звучать слова: «Герої не вмирають!»
Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не знали дуже багато слів пов’язаних з війною. В один день, весняним ранком 2014 року, наше життя змінилося. Майже кожну українську родину опалило полум’я військових дій, які розпочалися на території нашої держави. Вісім довгих років на Сході України точилися бойові дії. Тисячі українських воїнів не повернулися додому. Але зима 2022 року змінила все ще кардинальніше… Жорстокий безбожний ворог з російської федерації напав на всю територію України і руйнує її і досі.
Цей рік був найважчим за всі дев’ять років війни з росією. Рік, що поділив відлік часу на до і після. Рік, який змінив нас, українців, і весь світ. Рік, який приніс у кожну українську родину сльози і горе, але який зробив нас сильнішими, стійкішими і незламними. Рік, який навчив нас цінувати свободу. І за це ми платимо найвищу ціну — життя кращих синів і доньок.
2 березня у Вознесенському районі встановлено Днем вшанування пам’яті захисників, загиблих внаслідок збройної агресії рф проти України.
Поклонимося подвигу загиблих Воїнів та дякуємо живим Захисникам, котрі тоді боронили і сьогодні продовжують боронити кордони України.
Вони живуть навіки у серцях і в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам перетворить Вітчизну на руїни.
Ми вистоїм. Здолаємо катів, як маків-цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої, в земнім поклоні схилиться калина.
